Острожчина провела в останню дорогу двох Героїв
Цими днями Острозька громада прощалася з Героями Юрієм Гілянчуком та Юрієм Мосійчуком.
Війна забирає найкращих. Тих, хто всім серцем любив свою країну та здобував для неї вільне майбуття. Ми відчуваємо неймовірний біль, коли прощаємося з синами нашої громади – сміливими, хоробрими й відчайдушними.
20 травня в с. Мощаниця сотні вдячних жителів громади, родина загиблого, представники влади, друзі, побратими, військовослужбовці, мешканці навколишніх сіл в останню дорогу провели солдата Юрія Гілянчука. В очах односельчан – сльози, а в руках – квіти та жовто-блакитні прапори.
Юрій закінчив Мощаницьку школу, навчався в Острозькому ВПУ. Після закінчення строкової служби, влаштувався охоронцем на військових складах у Цвітосі. В 2014 році був учасником АТО. Після повернення, працював в різних будівельних бригадах в Київській області. З 2019 році жив в м. Бровари Київського району. Після повномасштабного вторгнення росії на українські землі знову відправився захищати рідну країну.
Свій останній бій Герой прийняв 15 травня в районі н.п. Авдіївка Покровського району Донецької області.
Він віддав останнє що мав, найцінніше, віддав своє життя заради тих, хто живе поруч. Йому назавжди залишиться 38... Боляче усвідомлювати, що так рано обірвалось молоде життя. Скільки доброго і світлого могло бути в нього попереду. Він був відданий та хоробрий Син своєї Батьківщини, надійний побратим, мужньою, доброю і безмежно світлою людиною, таким назавжди залишиться у пам’яті усіх хто його знав.
Без люблячого чоловіка залишилась жінка, буз турботливого татуся двоє неповнолітніх дітей.
21 травня громада с. Оженин відбулося прощання з Юрієм Мосійчуком.
Народився і виріс Юрій у с. Вільгір, навчася у місцевій школі, пізніше здобув професію електрозварювальника. У рідному селі він одружився, тут народилися дві його доньки. Згодом, молода сім’я Мосійчуків переїхала в с. Оженин. Родина жила звичним життям, працювали, виховували трьох красунь- донечок…
З початком повномаштабного вторгнення ворога, Юрій добровольцем вирушив на фронт та став на захист нашої держви.
Служив в 53 окремій механізованій бригаді імені князя Володимира Мономаха. Понад рік мужньо виконував бойові завдання в найгарячіших точках Донеччини: Вугледар Авдіївка, Бахмут. На початку квітня воїн отримав важкі поранення. Незважаючи на спроби лікарів врятувати йому життя, 18 травня 2023 року Юрій помер.
Ніякими словами не втішити маму, дружину та донечок загиблого Героя, бо в одну мить втратили вони свою надію, свою кровинку. Схиляємо голови у скорботі та розділяємо біль непоправної втрати, висловлюємо щирі співчуття родині і близьким загиблого. Важко знайти слова втіхи, неможливо загоїти біль та гіркоту від втрати рідної, близької людини. Та нехай добрий, світлий спомин про Воїна стане сильнішим за смерть і назавжди залишиться у пам’яті рідних, друзів, бойових побратимів, усіх, хто знав його, любив і шанував. Саме завдяки таким людям, як Юрій , ми сьогодні маємо можливість жити. Герої не вмирають! Вони поповнюють ряди небесного війська і вічно живуть в нашій пам’яті.
Доземний уклін та безмежна шана справжньому Воїнам!
Вічна Пам’ять і Слава Захисникам України!
