Церква Богоявлення Господнього

середина ХV ст.

    Храм на Замковій горі споруджений у середині ХV ст. (за іншими дослідженнями – першій половині ХVІ ст.). Написи, що розташовані на кам’яних обрамленнях амбразур північної оборонної стіни храму, містять дати 1521 р. Богоявленська церква була родинним храмом і усипальницею багатьох представників княжої династії Острозьких у тому числі фундатора академії та друкарні в Острозі князя Василя-Костянтина Острозького. Славилася своєю бібліотекою і церковним хором, що виконував славнозвісний Острозький наспів. Водночас храмова споруда була включена в систему замкової оборони, її північна стіна дістала два яруси бійниць і була інкорпорована до замкового муру. З мистецької точки зору, ця пам’ятка була єднальною ланкою між давньоруським храмовим зодчеством і архітектурою України ХVІ-ХVІІ ст. з вдалим поєднанням традиційних форм давньоруського храму з готико-ренесансними рисами. Із ХVІ ст. до наших днів зображення Богоявленської церкви з її п’ятьма куполами є головним елементом Острозького міського герба.

 

Костел Успіння Пресвятої Діви Марії

ХV-ХІХ ст.

    Неподалік від Замкової гори стоїть будівля вишуканих класицистичних форм. Це — парафіяльний Костел Успіння Пресвятої Діви Марії. Первісна споруда була православною церквою. У 1440 р. князь Федір Острозький надав монахам домініканам фундуш на будівництво в місті костелу і монастиря, але він був спалений під час нападу татар в 1443 р. У 1582 р. храм був відбудований князем Василем-Костянтином Острозьким. У ХІХ ст. костел був перебудований і набув неоготичного вигляду з високими гострими шпилями, що панували над міським ландшафтом. Після пожежі 1889 р. костел був відбудований у стриманому класицистичному манері із зведенням купола (архітектор В. Піотровський). Споруда цегляна, хрестоподібна в плані. Східна напівкругла стіна зміцнена трьома контрфорсами, головний вхід підкреслений портиком тосканського зразка.

   Костел Успіння Пресвятої Діви Марії – пам’ятка архітектури національного значення. Поруч з костелом знаходяться ще низка цікавих пам’яток: капличка та дзвіниця, склеп у подвір’ї з символічними могилами, дуби пам’яті на згадку про трагічні події місцевої польської і римо-католицької громади. 

 

Острозька синагога 1611-1612рр.

   Острозька синагога є однією з найдавніших у Східній Європі. Вона побудована у ХVІІ ст. і швидко стала центром єврейської культури. Найдавніший віднайдений напис на надгробку старого єврейського цвинтаря датується 1520 р. При синагозі діяла єшива – вища равинська школа, в якій працювали визначні знавці та дослідники Талмуду. Серед ректорів єшиви були знамениті Соломон Лурія та Самуїл Едельс (Маршуе). Крім богослужіння, тут проводилися загальні збори кагалу, навчали дітей, равинів, проводилися суди. При синагозі з 1608 року працювала друкарня, яка була закрита в 1832 році.

   У період війни під проводом Б. Хмельницького, будівля зазнала значних руйнувань. Під час воєнних дій 1792 р. синагогу, в якій шукали порятунок євреї, штурмували російські війська, оскільки вважали, що це оборонна споруда. Для будівлі ця помилка була нищівною. Після Другої світової війни синагога використовувалася як складські приміщення.

   У 2016 році за відновлення будівлі синагоги взявся член єврейської громади міста, меценат та депутат Острозької міської ради, інженер-будівельник Григорій Аршинов. За підтримки добродійників із світової єврейської діаспори на сьогодні уже вдалося відтворити склепіння автентичною цеглою, східний і південий фасади, встановити вікна, на завершальному етапі – тинькування стін та стелі, відновлюється декор колон та пілястр. А на одвірку Великої синагоги Острога урочисто прикріпили мезузу – спеціальний оберіг, який надає відновленій споруді святості.

 

Студенсько-викладацький храм преподобного Федора Острозького при НаУОА

(Костел святої Трійці ордену отців капуцинів, XVIII ст.)

   Первісно це приміщення було побудоване як костел при монастирі капуцинів, який дія в місті з 1778 року завдяки тому, що Януш Олександр Санґушко подарував монахам-капуцинам під будівництво монастиря ділянку землі за міськими валами, а староста таборовський Самуель Лубковський виступив фундатором святині. Однак монастир проіснував тут недовго: після поразки польського постання у 1832 році костел зачинено російською владою.

   З 1865 року комплекс колишнього монастиря був переданий графині Антоніні Блудовій, яка перетворила його в навчальний заклад для дівчат. Костел перетворили на православну церкву Кирила і Мефодія, при цьому перебудувавши приміщення в московському стилі.

   Після жовтневої революції приміщення часто змінювало своє призначення. В 1924 році в стінах монастиря була відкрита семінарія імені Комісії національної освіти. А у 1939 році монастир разом з храмом на декілька місяців було повернуто ордену капуцинів. Під час Другої світової війни в монастирі розташовувалася гімназія, потім учительські курси і відпочинковий табір німецьких пілотів. Після війни у спорудах колишнього монастиря функціонувало педагогічне училище, а з1956 середня школа-інтернат. З 1992 року будівлі передані середній школі № 4.

   З 1994 року в стінах колишнього монастиря розмістився відроджений університет «Острозька академія». Зараз в приміщенні колишнього костелу діє екуменічний студентсько-викладацький храм преподобного Федора Острозького та розміщена колекція іконопису Музею історії Острозької академії.

 

Свято-Миколаївська церква та каплиця

    У сквері, поряд з Успенським костелом, стоїть Свято-Миколаївська церква та каплиця. Миколаївська церква  відбудована на тому ж місці, де колись існувала первісна будівля. За одним із припущень, вона з’явилася в Острозі ще у XIV ст. Перші відомості про неї пов’язуються з іменем князя Данила Острозького. Певний період обов’язки священика церкви виконував Дем’ян Наливайко (брат Северина Наливайка, керівника козацької війни 1594–1596 рр.).

    Під час пожежі у 1848 р. Миколаївська церква зазнала пошкоджень; богослужіння у ній припинилося, а в 1864 р. храм було розібрано. У 1905 р. приблизно на тому ж місці збудували каплицю, назвавши її на честь церкви-попередниці. Сьогодні свято-миколаївська община відбудувала храм приблизно у тому вигляді, якою церква була у XVII–XVIIІ ст. 

 Свято-Воскресенська церква

   Перша згадка про церкву в ім’я Світлого Воскресіння Христового на Новому місті в Острогу зустрічається в документах Луцького братського монастиря XVI ст. Однак в кінці ХІХ ст. церква, яка простояла вже більше двохсот років на березі річки, почала осідати, куполи її нахилились в сторону Вілії. Причиною цього був не тільки довгий вік храму, але й часті розливи ріки. Виникла негайна потреба збудувати новий храм. Було вирішено стару дерев’яну церкву не відновлювати, а розібрати, а нову церкву збудувати з цегли на Воскресенському кладовищі, єдиному місті на узбережжі річки Вілія, де під час розливів ріки було сухо.

   Новий храм був закладений в 1903 році. Головну роль у його будівництві відіграв священик Модест Бендеровський.  Отже, храм є пам’яткою архітектури поч. ХХ століття. Першим його настоятелем став Модест Бендеровський, який за свою ревність був відзначений кількома церковними нагородами. При церкві був створений чудовий аматорський хор.