На Острожчину «на щиті» повернулися троє Героїв-Захисників.
Живим коридором, навколішки, схиливши голови, з прапорами та квітами у руках зустрічали Героїв в нашій громаді. Серце рветься на шматки, коли у вічність йдуть ті, кому б ще жити… Жорстока та безжальна війна цинічно розпочата російською федерацією продовжує приносити горе й смуток у домівки українців.
У суботу, 24 лютого 2024 року, у с. Розваж попрощалися з Героєм України Леонідом СТРАТІЙОМ. Леонід Володимирович народився, 08 квітня 1995 року, у селі Розваж, Острозького району, Рівненської області. Навчався в Розвазькій ЗОШ, де здобув середню освіту. До війни працював на будівництві в м. Києві та на території Острозької громади. В лютому 2022 році одружився з Стратій Оленою Володимирівною, в серпні 2022 року у них народився син – Артем. У травні 2023 року був мобілізований. Службу проходив в 53 бригаді. Восени 2023 року отримав поранення та був на лікуванні вдома. Впродовж послідуючого часу до моменту загибелі проходив службу в даному військовому підрозділі сапером. Загинув, 21 лютого 2024 року, під час виконання бойового завдання у Донецької області. Чин прощання та поховання відбувся в його рідному селі Розваж, де зібралися провести в останню дорогу рідні, близькі, друзі покійного, жителі села, сусідніх і віддалених міст і сіл краю, бойові побратими. Вони приносили живі квіти, вінки, схиляли голови у глибокій скорботі, молилися за упокій душі загиблого Воїна. Заупокійну служба Божа відбулася в Українській православній церкві Косми і Даміана. Поховали Захисника Леоніда СТРАТІЯ на селищному кладовищі. Там після спільної молитви за упокій душі новопреставленого, невинно вбитого воїна ЗСУ, присутні військові підняли над домовиною Державний Прапор України. Прозвучав Гімн, були дані залпи на честь загиблого.
Також, 24 лютого 2024 року, на Острожчині попрощалися з нашим земляком з села Країв, Героєм України Павлом САВЧУКОМ. Павло Петрович народився,15 червня 1982 року, в селі Варковичі, Дубенського району, Рівненської області. Навчався в Варковицькій ЗОШ (закінчив 9 класів), опісля здобував професію слюсара в Дубенському ПТУ. В 2014 році одружився з Савчук Іриною Андріївною. Зі слів дружини працював різноробочим в м. Рівне та с. Оженин без офіційного працевлаштування та ФОП Хочай Р.А. З 2018 року разом із сім’єю проживав в с. Країв, де спільно з дружиною виховували донечку Ангеліну. 20 листопада 2023 року Павло САВЧУК став на захист Батьківщини. Загинув Герой, 03 лютого 2024 року, під час виконання бойового завдання на території Донецької області. Чин прощання та поховання відбувся в селі Країв, де зібралися провести в останню дорогу рідні, близькі, друзі покійного, жителі села, сусідніх і віддалених міст і сіл краю. Поховали загиблого земляка на селищному кладовищі, де відбулось заупокійне богослужіння та прощання.
У неділю, 25 лютого 2024 року, в останню дорогу провели нашого земляка з села Кургани, Героя України Василя КОНОНОВИЧА. Василь Петрович народився, 12 лютого 1981 року, в селі Кургани. Розпочав навчання в Курганівській початковій школі, а потім у Могилянівській школі здобув середню освіту. Після закінчення школи навчався у Нетішинському професійно-технічному училищі та отримав професію зварника. Згодом вступив до Рівненського сільськогосподарського технікуму, де отримав професію юриста. Здобувши фахову освіту, Василь Петрович, був призваний на строкову службу. Йому та ще двом землякам з Острожчини випала честь служити на кораблі, який носив назву нашого стародавнього міста "Острог". Відслуживши два роки у морському флоті, Василь одружився. Професійний шлях загиблого Захисника України був пов’язаний зі зварними роботами. Спочатку на різних підприємствах в Острозі та Нетішині Василь працював зварником, виготовляв котли. Пізніше, вже проживаючи у Польській Республіці, заснував власну компанію, працівники якої виконували усі види зварних робіт різноманітної складності. З початком повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну Василь Петрович став волонтером, доставляв в Україну гуманітарну допомогу. Передав військовим автомобілі, рації, ноутбук, медикаменти, продукти харчування та інше. З 03 квітня 2022 року був мобілізований та боронив рідну землю як військовослужбовець Збройних Сил України. 09 січня 2024 року старший солдат КОНОНОВИЧ Василь Петрович загинув у Донецькій області, мужньо виконавши військовий обов’язок, в бою за Україну, її свободу і незалежність. У скорботі залишилась велика родина: мати - Надія Дмитрівна, батько - Петро Павлович, дружина - Тетяна Степанівна, двоє синів – Петро та Даниїл, брати – Юрій та Сергій, племінники та племінниці. Рідні, близькі, друзі загиблого, жителі рідного села Кургани згадують Василя Петровича як надзвичайно позитивну, добру, відкриту, товариську людину. Василь був справедливим, чесним, мужнім, завжди готовим допомогти. Він був щедрим та чуйним. Любив життя, людей та тварин. Надзвичайно любив дітей, поважав та турбувався про своїх батьків. Поховали Василя КОНОНОВИЧА на кладовищі села Кургани. Там після спільної молитви за упокій душі новопреставленого воїна ЗСУ, присутні військові підняли над домовиною Державний Прапор України. Прозвучав Гімн, були дані салюти на честь загиблого.
Кожний мешканець Острозької громади схиляє голову перед відважністю, стійкістю та патріотизмом наших мужніх Героїв, котрі віддали своє життя за Україну і за кожного з нас!
Схиляємо голови в скорботі та висловлюємо всією громадою щирі співчуття рідним та близьким загиблих Героїв. Жодними словами не загоїти рани в душі найрідніших, але світлий спомин про наших мужніх Воїнів назавжди в наших серцях.
Світла пам'ять та вічна слава Українським Захисникам!
Герої не вмирають, слава Героям України!