Острожчина провела в останню путь захисників Андрія Мельничука та Віктора Короля
Острозька громада схиляє голови в скорботі перед Героями, які віддали свої життя за волю та свободу нашої Батьківщини.
У суботу, 4 січня попрощалися із Андрієм Мельничуком.
Мельничук Андрій народився у с. Бубнівка 7 лютого 1996 року. Навчався у Плосківській загальноосвітній школі І-ІІІ ст. Згодом вступив в Острозьке професійно-технічне училище. Декий час працював у Польщі на автомобільному заводі, а згодом на будівництві в м. Київ.
14 лютого 2024 року вступив до лав Збройних Сил України. Друзі та побратими згадують Андрія як веселого і доброго друга.
26 грудня 2024 року під час виконання бойового завдання в Луганській області Мельничук Андрій загинув.
Чин прощання із воїном розпочався вдома загиблого, після чого у храмі в с. Плоске відбулася заупокійна служба. Поховали полеглого воїна на кладовищі в с. Українка. Після заупокійної молитви присутні військові підняли Державний Прапор України над домовиною та були дані залпи на честь Героя.
У неділю, 5 січня останнім земним шлях провели захисника Віктора Короля.
Король Віктор Юрійович народився 27 лютого 1984 року в м. Севастополь, Автономна Республіка Крим. Проживав як ВПО в с. Хорів Рівненської області.
Середню освіту отримав у Вілінській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів Nº 2 Бахчисарайської районної ради Автономної Республіки Крим. Після чого навчався у Тернопільському національному технічному університеті імені Івана Пулюя після другого курсу перевівся у Луцький національний технічний університет який закінчив у 2008-му році за спеціальністю «Прикладне матеріалознавство». З 2008 по 2009 роки проходив строкову службу, по завершенню якої відкрив ФОП та розпочав підприємницьку діяльність - виготовлення корпусних меблів та різних сувенірів з дерева.
16 березня 2014 року виїхав з Криму як ВПО в Тернопіль, де вступив до ТРО Тернополя. У 2018 році намагався вступити у Французький легіон. Не покидаючи зусиль стати гідним захисником та виконати поставлену для себе ціль «звільнити Крим», у 2018 році приєднався до правого сектору в м. Тернопіль де його помітили та запросили до 1-ї окремої штурмової роти «Вовки Да Вінчі» Добровольчого Українського Корпусу «Правий сектор» де 14 березня 2020 року склав присягу добровольця.
З січня 2024 року виконував бойові завдання в складі 59-тої окремої мотопіхотної бригади, батальйон «Вовки Да Вінчі».
29 грудня 2024 року Віктор Юрійович загинув, отримавши поранення несумісні із життям під час штурмових дій, поблизу населеного пункту Нововасилівка, Донецької області.
За час служби Віктор Юрійович отримав чимало нагород: Памʼятну медаль «За патріотизм до України»; Медаль за оборону Авдіївки; Відзнаку «За особливу службу III ст.»; Відзнаку «За звитягу»; Нагрудний знак «За збереження життя».
Чин прощання розпочався вдома загиблого, де зібралися провести покійного земляка в останню дорогу рідні, друзі та жителі громади. Заупокійна служба відбулася в храмі в с. Хорів.
Схиляємо голови в скорботі та висловлюємо всією громадою щирі співчуття рідним та близьким загиблих Героїв. Жодними словами не загоїти рани в душі найрідніших, але світлий спомин про наших мужніх Героїв назавжди в наших серцях.
Герої не вмирають. Вони житимуть доти, доки світла пам’ять про них житиме у наших серцях.
