Прощання з героями: Миколою Ковальчуком та Олександром Штаньком
22 та 23 лютого 2025 року громада Острозького району схилила голови у скорботі, проводжаючи в останню путь двох Захисників України – Миколу Ковальчука та Олександра Штанька. Їхня відданість Батьківщині, сила духу та мужність назавжди залишаться прикладом справжнього патріотизму.
Микола Володимирович Ковальчук народився 10 серпня 1970 року в селі Хорів Острозького району Рівненської області. Після завершення навчання у Хорівській ЗОШ та ПТУ в Рівному, де здобув професію електрика, він багато років працював на будівництвах, останнє місце його роботи – ТОВ "УКРТРАНСМІСТ".
У травні 2022 року Микола вступив до лав Збройних Сил України, ставши частиною 5-ої окремої танкової бригади. У березні 2024 року, під час виконання бойового завдання, отримав важкі поранення, які вимагали тривалого лікування. Після цього був переведений до 117-ої окремої важкої механізованої бригади. Микола Ковальчук помер 19 лютого 2025 року у рідному селі.
Прощання із Захисником розпочалося вдома, потім у храмі в Хорові відбулася заупокійна служба. Поховали Героя на місцевому кладовищі. Під час поховання військові підняли Державний Прапор України над домовиною, а почесний залп прозвучав на його честь. У Миколи залишилася дружина та двоє синів.
Олександр Олексійович Штанько народився 11 травня 1971 року в селі Почапки Острозького району. Після навчання у Почапківській восьмирічній школі та Нетішинському ПТУ №23 він отримав професію електрослюсаря. Від 1989 до 1992 року проходив службу на Тихоокеанському флоті.
Повернувшись додому, Олександр працював трактористом у сільськогосподарських підприємствах. У 2024 році, коли Росія розпочала повномасштабне вторгнення, він став на захист України, проходячи службу на Донецькому напрямку. Олександр Штанько помер 21 лютого 2025 року у військовому госпіталі. У нього залишилися дружина, син та донька.
Церемонія прощання розпочалася вдома Героя, після чого заупокійна служба пройшла у храмі села Почапки.
Громада глибоко сумує за Миколою Ковальчуком та Олександром Штаньком, висловлюючи щирі співчуття їхнім рідним і близьким. Жодні слова не загоять болю втрати, але пам’ять про цих мужніх Героїв житиме в наших серцях вічно.
Герої не вмирають. Вони залишаються з нами через світлу пам’ять і незгасний дух боротьби за свободу.
