Вічна пам’ять Герою: Острозька громада попрощалася з Олександром Луцо

Сьогодні, 5 березня, Острозька громада зібралася разом і схилила голови в жалобі, щоб провести в останню земну дорогу людину, яка була частиною її історії — Луцо Олександра Васильовича. У такі миті особливо гостро відчуваються біль втрати, смуток прощання та щира вдячність за прожите ним життя.

Олександр Васильович Луцо народився 27 червня 1970 року у селі Вельбівно. До 15-річного віку проживав і навчався у рідному селі. У 1985 році разом із батьками переїхав до Одеської області, у селище Нерубайське, де продовжив навчання у місцевій школі.

Після закінчення школи вступив до Одеського профтехучилища, де здобув професію столяра-паркетника. Отримавши фах, був призваний на строкову службу до лав Збройних Сил. Службу проходив у місті Євпаторія, а згодом — у місті Алмата Республіки Казахстан.

Після завершення військової служби Олександр одружився з Юлією, уродженкою села Лючин Острозького району. Спочатку подружжя проживало у селі Вельбівно, згодом — у селі Лючин. Увесь цей час він працював у будівельній сфері, сумлінно та відповідально виконуючи свою роботу.

У 2004 році Олександр розлучився та переїхав до Одеської області, де продовжив жити й працювати у будівництві.

У жовтні 2025 року був призваний до лав Збройних Сил України. Проходив військове навчання у місті Кам’янець-Подільський на полігоні. Згодом захворів і проходив лікування у госпіталі міста Хмельницький, де 1 березня 2026 року його життя обірвалося.

У Олександра залишилися донька Олена та онуки.

Олександр Васильович був доброю, чуйною та порядною людиною, працьовитим і щирим. Світла пам’ять про нього назавжди залишиться у серцях рідних, близьких та всіх, хто його знав.

Прощання відбулося вдома загиблого, а заупокійна служба — у церкві села Вельбівно. Провести Олександра в останню путь прийшли рідні, близькі, друзі, бойові побратими та небайдужі мешканці громади.

Поховали Героя на кладовищі села Вельбівно. Після молитви військові підняли над домовиною Державний Прапор України. Пролунав Гімн, а почесна варта віддала залпи — знак шани тим, хто віддав життя за свободу Батьківщини.

Вічна пам’ять і шана Герою.