Вічна шана Герою: громада провела в останню путь Антона КАЛАБСЬКОГО
Сьогодні, 14 травня, у селі Мощаниця відбулося прощання із Захисником України — Антоном КАЛАБСЬКИМ, мужнім воїном, який віддано служив українському народові та до останнього подиху боронив рідну землю від російського агресора. Його загибель стала болючою втратою для родини, побратимів, друзів та всієї громади.
КАЛАБСЬКИЙ Антон Васильович народився 21 грудня 1991 року в селі Мощаниця. У 1998 році пішов до першого класу Мощаницької загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів, де здобував освіту та формував свій характер — щирий, відкритий і доброзичливий. Після закінчення школи продовжив навчання у Здолбунівському професійному ліцеї залізничного транспорту за спеціальністю «Помічник машиніста тепловоза, електровоза та слюсар з ремонту рухомого складу». У 2010 році успішно завершив навчання, здобувши диплом 3 розряду.
11 жовтня 2010 року Антона було призвано на строкову військову службу до ЗО Автомобільної бази Генерального штабу Збройних Сил України. Після звільнення у запас у 2011 році він не залишився осторонь доленосних подій для держави. Уже 6 березня 2014 року Антон Калабський став на захист України, підписавши контракт зі Збройними Силами України.
У 2017 році Антон Васильович виконував миротворчу місію у Демократична Республіка Конго, гідно представляючи Україну на міжнародному рівні та демонструючи високий професіоналізм і відданість військовій присязі.
8 травня 2025 року Антона Калабського було мобілізовано до лав Збройні Сили України. 9 травня 2026 року під час виконання бойового завдання у Сумській області Герой загинув, мужньо виконуючи свій військовий обов’язок у боротьбі за свободу, незалежність і майбутнє України.
Прощання із Захисником відбулося у рідному домі. Провести Героя в останню путь прийшли рідні, близькі, друзі, побратими, односельці та всі небайдужі жителі громади. У скорботі та тиші люди схиляли голови перед світлою пам’яттю воїна, який віддав своє життя за Батьківщину.
Поховали Антона Васильовича на кладовищі села Мощаниця. Під звуки Державного Гімну України військовослужбовці віддали почесні залпи, а над домовиною замайорів синьо-жовтий прапор — символ держави, за свободу я незалежність якої він боровся до останнього.
Для військових побратимів Антон був надійним товаришем, людиною честі, мужності та відповідальності. Він сумлінно виконував поставлені завдання, завжди підтримував інших і залишався вірним військовій присязі.
Для рідних, друзів та жителів рідного села Антон назавжди залишиться доброю, щирою, чуйною та привітною людиною. Він був відкритим, життєрадісним, товариським, мав багато друзів і користувався щирою повагою серед людей.
Непоправною втратою смерть Героя стала для матері Оксани Василівни, батька Василя Олександровича, сестри Анастасії Василівни, брата Олександра Васильовича, усієї великої родини, друзів, побратимів та всіх, хто знав і любив Антона.
Світла пам’ять Герою України. Вічна шана та вдячність Захиснику, який віддав своє життя за мирне майбутнє рідної землі.
