У Держпраці нагадали про правила праці неповнолітніх та ознаки примусової праці

Держпраці нагадує про основні вимоги законодавства щодо праці неповнолітніх під час воєнного стану, а також звертає увагу громадян на ознаки примусової праці.

Праця неповнолітніх: основні правила

Відповідно до чинного законодавства України, офіційне працевлаштування неповнолітніх дозволяється:

• з 16 до 18 років — без обмежень;
• з 15 до 16 років — за згодою одного з батьків або особи, що їх замінює;
• з 14 до 15 років — у вільний від навчання час для виконання легкої роботи за згодою одного з батьків або особи, що їх замінює.

Під час воєнного стану встановлена максимальна тривалість робочого часу:

• для осіб віком 16–18 років — 36 годин на тиждень;
• для осіб 15–16 років та учнів 14–15 років, які працюють під час канікул, — 24 години на тиждень.

Для неповнолітніх працівників передбачені особливі умови праці:

• обов’язковий медичний огляд під час прийняття на роботу та щороку до досягнення 21 року;
• ведення спеціального обліку працівників із зазначенням дати народження;
• виплата заробітної плати на рівні дорослого працівника;
• щорічна відпустка тривалістю 31 календарний день та додаткові навчальні відпустки.

Законодавством заборонено:

• залучення неповнолітніх до небезпечних і шкідливих умов праці;
• виконання важких та підземних робіт;
• понаднормову роботу та роботу у вихідні дні;
• направлення у відрядження.

Також неповнолітні мають додаткові гарантії:

• спеціальну квоту на працевлаштування;
• перше робоче місце строком не менше двох років;
• обмеження підстав для звільнення;
• право роботодавця обмежити щорічну відпустку лише до 24 календарних днів.

Як розпізнати примусову працю

Держпраці наголошує, що про примусову працю можуть свідчити такі ознаки:

• роботодавець обіцяє хороші умови праці, які виявляються неправдивими;
• свідомо затримує виплату заробітної плати;
• обмежує свободу пересування працівника;
• примушує працювати понаднормово без оплати;
• ізолює працівників від зовнішнього світу та засобів зв’язку;
• змушує працювати в небезпечних умовах проти волі;
• вилучає паспорт або інші важливі документи;
• використовує залякування чи психологічний тиск;
• створює боргову залежність;
• застосовує фізичне або психологічне насильство.

Джерело: Кодекс законів про працю України (статті 24, 26, 48, 189, 191).